Вплив комплексів MoО2(VI), Zn(II), Cu(II) та Mg(II) з N-метилдеканогідроксамовою кислотою на термоокиснювальну стабільність біодизелю

Анотація

Глобальні зміни клімату та катастрофічне забруднення навколишнього середовища обумовлюють неухильно зростаючий інтерес в світі до біо-базованих технічних рідин, зокрема, і до мастильних матеріалів. Для повної відповідності останніх сучасним екологічним вимогам, присадки, що вводять до їх складу, не повинні містити небезпечних для довкілля компонентів та забезпечувати при цьому максимальну термоокиснювальну стабільність мастила. Суттєвим недоліком диалкілдитіокарбаматів та диалкілдитіофосфатів цинку, що наразі широко використовуються як високоефективні поліфункціональні присадки, є вміст екотоксичних сірко- та фосфорорганічних складових. У зв’язку з цим перспективними можуть стати комплекси біометалів з гідроксамровими кислотами. В роботі представлені результати дослідження впливу координаційних сполук MoO₂L₂, ZnL₂, CuL₂, MgL₂ з N-метилдеканогідроксамовою кислотою (HL) та сумішей MoO₂L₂ з трет-бутилкатехолом та 2,6-ди-трет-бутил-4-метилфенолом (іонолом) на окиснення дистильованих метилових естерів жирних кислот соняшникової олії. Наведені методики синтезу та спектральні характеристики нових біс-гідроксаматних гомолептичних комплексів Mg(II) та Zn(II). Протиокисні властивості комплексів у складі модельних розчинів визначались методом поглинання кисню в герметичній системі при 110 С. Встановлено, що комплекс магнію не впливає на окиснення субстрату, комплекс міді в умовах експерименту розкладається до металевої міді, яка є промотором окиснення. Комплекси цинку і молібдену проявляють властивості антиоксидантів. Показано, що ефективним співкомпонентом для MoO₂L₂ є іонол, але ефекту синергізма при цьому не виявлено. З урахуванням високих трибологічних характеристик комплекс MoO2L2 є перспективним прототипом для розробки поліфункціональної екобезпечної присадки до товарних мастильних композицій на основі біодизелю.